Експерти

Понеділок, 18 вересня 2017 11:33

«ОСВІТІНІЙ» ШАНТАЖ

Реакція представників окремих держав, на ухвалений Верховною Радою проект закону про освіту, продемонструвала їхнє реальне ставлення до України, особливо у питанні національної самоідентифікації.

Офіційні особи угорського МЗС, вдаються до примітивного шантажу та погрожують всіляко заважати Україні в її міжнародній діяльності. Російська Федерація, традиційно, вкрай стурбована утиском російськомовних. Навіть у взірців демократії з Румунії та Молдови виникли серйозні питання.

Між тим, остаточного тексту нового закону, що має започаткувати в Україні процес реформування радянської системи освіти, ще не існує в принципі. Після його остаточного доопрацювання він має бути підписаний Президентом та опублікований в офіційному виданні парламенту "Голос України".

Складається враження, що у тексті законопроекту приховано статті про формування угорського шкільного гетто або, як мінімум, декларування україномовних школярів, як привілейованого класу. А фактично, ми отримали відповідь на питання, яка саме Україна цікава декому з наших сусідів.

Вочевидь, що багатьом вона імпонувала у статусі "failed state" (держава, що не відбулася – Ред.). Як країна, в якій немає національної єдності і від якої, у випадку чого, можна завжди «відірвати» шматок, прикриваючись питанням мови або фактором «корінного народу», який всіляко утискають.

Натомість ідея поступової національної ідентифікації, передбачена новим законом України «Про освіту», ставить хрест на прагматичних планах спритних сусідів, і саме тому викликає подібні істеричні реакції.

Цікаво і те, що найбільш «стурбованими» українською освітньою реформою, виявилися країни лояльні до Російської Федерації. Хоча текст нового закону ніяким чином не суперечить європейським цінностям, адже в ньому чітко визначені права представників національних меншин на навчання рідною мовою.

Саме тому, реакція МЗС України на такого роду заяви, шантаж та погрози має бути зваженою. А усі стурбовані іноземні "дипломати", перш за все, повинні дочекатися офіційного опублікування закону. І лише після цього у разі наявності, на їхню думку, фактів утиску національних меншин, намагатися вирішити питання дипломатичним, законним шляхом.

Всі інші способи впливу, в тому числі продемонстровані представниками угорського МЗС, мають розцінюватись, як втручання у внутрішні справи України, як прояв невігластва, неповаги, і мають присікатися в зародку. Ніхто не зможе відстояти національні інтереси українства, окрім нас самих.

юрист Олексій Нікітін

Вівторок, 12 вересня 2017 15:18

Гра навколо Саакашвілі

Алогічна послідовність рішень нинішньої української влади по відношенню до «грузинського реформатора», зайвий раз доводить її крайню неспроможність і відсутність найменших навичок стратегічного мислення.

«Я не бачу щоб в ДФС, за каденції Насірова чи попереднього керівника, хтось реально наводив на митниці порядок», - Михайло Головко, член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Розмова  головного редактора «Кий-інфо» Світлани Махонько з Героєм України Володимиром Семистягою – головою Луганського обласного осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта». Історик про інформаційну присутність України на Сході та патріотів, що ведуть партизанську боротьбу в окупованому Луганську.

«Ми постійно нагадуємо майбутнім юристам, що дотримання процедури це дуже важливо. Бо від того залежить правова, чи не правова держава. У даному випадку все, що відбувається, я можу пояснити недостатньою правовою та політичною культурою Верховної Ради України. Нажаль це єдине пояснення".

Понеділок, 27 березня 2017 07:40

ЕКСПЕРТНА_думка Андрія Мелешевича


Розмова головного редактора Інформаційної агенції «Кий-інфо» Світлани Махонько з президентом Національного університету Києво-Могилянська академія, професором філософії у галузі політології Андрієм Мелешевичем. Член наглядової ради “Центр протидії корупції в Україні” (ACREC) - про відмінність України від решти пострадянських держав, відомих випускників Могилянки та виклики, що постали перед вишами країни.

 

Ексклюзивно

“Корупція в Україні настільки системна, що з людиною легко “розправитись” у соціальному плані...”

 Співавтор законопроекту№4038 “Про захист викривачів і розкриття інформаціїпрошкоду або загрозусуспільним інтересам» Оксана Нестеренко, розповілаяким бачить майбутній Закон і від кого треба захищати викривачів.

 Для мене Закон “Про захист викривачів” це, насамперед, дієвий механізм врядування та відкритості влади. Бо якщо вона захоче приховати від вас інформацію, будьте впевнені, що ніякі запити вам не допоможуть. Лише люди які працюють всередині і знають, що дійсно відбувається в цих державних установах, можуть надати реальні дані.

 “Якщо ми хочемо мотивувати людей які бажають відкривати інформацію про зловживання влади, про порушення прав людини та корупційні практики, то насамперед, повинні забезпечити їм надійні правові гарантії”

Хто такий “викривач”? Прикро, що у людей в Україні спрацьовує механізм радянської генетичної пам”яті. Вони асоціюють цей термін зі “стукачем“, “інформатором” або “донощиком”, - людиною, яка за радянською трактовкою йшла проти своїх колег та друзів. Проте, ці радянські визначення стосувались людей, які доносили на опозицію, дисидентів та прислуговували владі.

Натомість, нинішні “викривачі” це люди, які виступають на боці захисту суспільства. Протистоять злочинній владі та чиновникам, що використовують повноваження у власних інтересах. Саме тому важливо зрозуміти у чому принципова різниця.

Питання про захист викривачів постало не сьогодні і навіть не з прийняттям Закону “Про запобігання корупції” та положень“Про антикорупційну стратегію в Україні”. Насправді, перші завдання пов’язані із захистом викривачів, з’явились разом із Законом “Про доступ до публічної інформації” прийнятим у 2011 році. В нім, у ст.11,, вперше йшлося про те, що люди які розголосили інформацію (навіть з обмеженим доступом, коли та становить суспільний іінтерес), - не повинні притягатися до відповідальності.

Ви спитаєте: “Є закон “Про запобігання корупції”, закон “Про доступ до публічної інформації”, навіщо ж потрібен окремий законодавчий Акт, який гарантуватиме права викривачів?”

Справа в тому, що норми, які існують у законах про доступ до інформації та запобігання корупції, здебільшого - мета. Вони не процесуальні та не процедурні, Це норми- декларації, які не створюють конкретних гарантій захисту викривачів.

Натомість, законопроект “Про захист викривачів” конкретно каже, що людина, яку незаконно звільнили з роботи може звернутися до спеціального уповноваженого органу, щодо захисту своїх прав. Той протягом місяця має розглянути справу, і якщо є порушення зобов’язати работодавця поновити працівника на робочому місті. В разі невиконання вимог, уповноважений орган наказом приймає рішення про накладання штрафу на посадових осіб. Передбачається, що захистом викривачів займатиметься Уповноважений з прав людини. Безперечно у майбутньому механізм буде вдосконалюватись.

Другим важливим моментом у захисті прав викривачів, згідно нового законопроекту, є гарантування надійних каналів повідомлення інформації.

За викривачами процесуально будуть закріплені канали розповсюдження інформації: внутрішні, регулярні та зовнішні.Згідно Проекту Закону гарантується можливість звернутися до ЗМІ аби розголосити інформацію про незаконні практики без побоювання, що їх буде притягнуто до цивільної відповідальностіза розголошення нібито неправдивой інформації, чидо кримінальної відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом. В разі повідомлення внутрішніми каналами, посадова особа, що порушила конфіденційність викривача, - нестиме кримінальну відповідальність.

Корупція в Україні настільки системна, що з людиною легко “розправитись” у соціальному плані. Зробити її життя нестерпним, зруйнувати кар’єру.

Показовими були перші в Україні слухання, щодо суддів, які стали викривачами про корупційні, незаконні практики у їхніх судах. Що ми бачимо зараз? За результатами слухань, що пройшли в антикорупційному Комітеті ВР, їм важко відстояти свої права. Адже їхні колеги налаштовані проти них. Було б значно легше, якби на цей момент вони вже мали конституційні гарантії. Без того люди не будуть йти і свідчити.

Практики інституціональних та правових гарантій захисту викривачів інших країн – дуже широкі.Найкращий Закон … вАвстралії. Вінновий і тамвраховано майже все. Тепер про те, які саме практики існують. По-перше, це поновлення викривача на робочому місті протягом 10 робочих днів. По-друге, це виплата середньої заробітної плати з урахуванням премій протягом двох років, або до того моменту, поки людина не знайде собі роботу.

Але як переконати людей що викривати це безпечно?

Виписаний законопроекті практика дії Закону, зазвичай - різні речі. Але у нашому випадку все розпочнеться з першого рівня, з ухвалення відповідного законодавства. Як історія з вимикачем світла у темній кімнаті. Аби воно було, спочатку треба встановити пристрій. Ви можете користуватися вимикачем, або ні, та лише за його наявності ви знаєте де і що знаходиться. Закон “Про захист викривачів” рано чи пізно почне працювати і буде працювати ефективно.

 

спілкувалася Світлана Махонько

“Кий-інфо”

 

Понеділок, 20 березня 2017 09:23

#Експертна_думка Леоніда Кравчука

Розмова головного редактора Інформаційної агенції "Кий-Інфо" Світлани Махонько з Леонідом Кравчуком. Перший Президент України  - про сучасну політичну еліту, боротьбу з корупцією та приналежність Криму Україні.

Партнери