Блоги

Неправда й цілковите замовчування - такою була перша реакція радянської влади на Чорнобильську катастрофу. Вперше Українське республіканське радіо про аварію на ЧАЕС повідомило лише 28-го квітня. Згідно наведеної нижче довідки, рівень радіації на поверхні автомобілів, що виїжджали з міста Прип’ять перевищував фонову норму у 5000 разів.

Вівторок, 11 квітня 2017 15:51

ПРОКУРОР «ЖЖОТ» НЕ ПО-ВОЄННОМУ

 

Володимир ЗЕМЛЯНИЙ – письменник, журналіст. лауреат премії ім. Тараса Чорновола за кращу публіцистичну роботу 2016 року.

 

 

 Заява військового прокурора Анатолія Матіоса про майже російських шпигунів, але ще народних депутатів Єгора Соболєва і Семена Семенченка, надзвичайно збадьорила. Ну ось, прочитаймо разом:

«… до сьогоднішнього дня немає в переліку військових спеціальностей такого поняття, як військовий журналіст. Так ось, за два чи за три роки до війни в особовій справі громадянина Зиміна, він же Соболєв, були внесені зміни шляхом підробки особової справи, де було написано військовий журналіст. Може, щось знав Єгор Зимін-Соболєв? Напевно знав. Може знав випускник ВДІКу курсів спецшколи Російської Федерації Гришин-Семенченко? Напевно, щось знав. Я радію за їх вишукане знання української мови, не кожен носій української мови так нею володіє. Вони українці, ну громадяни України точно, але громадяни України крім прав, мають ще й обов'язки, обов'язки не шельмувати державу і стояти не у витоках розвалу всього, а робити щось практичне», - заявив заступник Генерального прокурора Анатолій Матіос.

Щось подібне про нардепутатів Єгора Соболєва і Семена Семенченка наговорив і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. «Я не знаю, чого домагається колишній громадянин Російської Федерації Зимін, він же Єгор Соболєв, або пан Семенченко - людина, яка близько шести років переховувалася в Російській Федерації від кримінального переслідування. У кожного немає ідеального життя, немає ідеальних біографій. Але у мене викликає подив…» 

Не будемо згадувати, що й Арсен Аваков переховувався аж в Італії від кримінального переслідування. Нагадаю для розуміння суті розмови, що нардеп Семен Семенченко першим організував дієвий збройний опір бойовикам, очоливши добровольчий батальйон «Донбас». Нагадаю, що Єгор Соболєв після смерті батька, ще в дитинстві, узяв прізвище свого вітчима, а сьогодні очолює парламентський комітет з питань запобігання і протидії корупції. Високо засіли заслані козачки! Вони були ініціаторами блокади торгівлі з окупованими територіями Донбасу, яку офіційно і вигідно вела українська влада. Це така торгівля, коли, наприклад, ми продаємо в ОРДЛО електроенергію, але за неї бідні громадяни-терористи не розраховуються. Зате нам влада підіймає тарифи, щоб кожен платив і «за того парня». Це коли для нас ціна вугілля, ніби за доставкою з Роттердаму, а насправді його добувають раби бойовиків у копанках чи захоплених шахтах Донбасу. Нітрохи не розвідник ФСБ Рінат Ахметов, завідувач донецького вугільного складу, за даними журналу «Форбс», минулого року подвоїв свої статки до 4,6 млрд. дол. І ми щиро радіємо успіхам справжнього українського бізнесмена-патріота!

Але, я гадаю, що військовий прокурор трішечки погарячкував. Це ж як чудесно, що російські майже шпигуни Соболєв і Семенченко організували торгівельну блокаду «ДНР/ЛНР», де керують однозначні агенти ФСБ Плотницький і Захарченко. Отут би нам всіляко підтримати блокаду одних агентів проти інших. Та хай хоч передушать в обіймах одне одного! На жаль, не вистачило витримки. Не зрозуміли ні генеральний прокурор Юрій Луценко, ні міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, ні найголовніший «есбеушник» Василь Грицак усю красу шпигунської гри. Кинулися ліквідовувати редути блокадників. Ех, шкода, не закінчували вони театральних ВДІКів, не навчилися розвідницьким ролям!

Заслані козачки у відчаї почали «палити» своїх. , що той, хто розганяв блокадників, полковник поліції Юрій Голубан, який ще й прийшов у Верховну Раду, щоб із її високої трибуни затаврувати добровольців АТО, був колишнім учасником терористичної банди «Восток». Ну так і чудово, беріть пана Голубана під білі ручки, перевіряйти його біографію, допитуйте хоч на детекторі брехні, хоч на розпеченій пательні… Але ні, міністр Аваков без перевірки заявив, що відео з Голубаном змонтоване бойовиками, які хочуть очорнити його колегу-побратима. Не встиг міністр таке сказати, як в мережі з’явилося нове відео із серії «Голубан і терористи». Он як оперативно працюють ворожі дезінформатори і наклепники! Але тут наші показали залізну витримку. Нікого не перевіряють, щоб не розлякати інших шпигунів-терористів, тихенько сидять в засідці на своїх кріслах. Вичікують! Може, Соболєв і Семенченко, вони ж Зимін і Гришин ще когось із російських агентів викажуть. ..

І дуже добре, що військовий прокурор читає облікові справи запасників і вже дійшов до рядових. Це значить, що він уже розібрався з усіма генералами-зрадниками, такими, як колишні міністри оборони Дмитро Саламатін чи Павло Лебедєв. Значить, усі «розхватизатори» армійської техніки за гратами. Виходить, що військова прокуратура уже знайшла замовників убивства волонтера і борця із контрабандою Андрія Галущенка, відомого нам за позивним «Ендрю». Як прекрасно, нарешті прокурор Матіос зрозумів, що облікова справа рядового запасу Єгора Соболєва підроблена. Значить, він встановив не лише співучасників даного злочину, а вивів на чисту воду усіх причетних до розвалу державної системи військового обліку і підготовки українських резервістів.

Вражений успіхами прокурора у боротьбі із сепаратистами-контрабандистами, із шпигунами і корупціонерами в армії і побуті, мимоволі пригадав і своє «темне» минуле. Пригадав і здригнувся. У далекому 1989 році, ще в напіврозваленому «сересері», мені довелося пройти таборові збори з перепідготовки офіцерів-запасників. Каюсь, попався на шпигунський гачок начальника зборів. Той радянський підполковник уже тоді був агентом майбутньої російської ФСБ і підривав оборонну міць української армії до її появи. Бо перекваліфікував мене із командира мотострілецького взводу у військового журналіста – «кореспондента спеціального», як записано у моєму офіцерському білеті. Он як хитро було задумано! Пригадую, той гад підполковник ранком, після закриття зборів, не міг писати і наказав нам зробити записи власноручно. А в нього не руки тремтіли після п’янки, то він хитро замітав шпигунські сліди! Може Анатолій Матіос візьметься за розкриття давньої, але вельми підлої диверсії? На нього одного сподівання. Нехай зробить чергову заяву. Або, як люблять писати в інтернет-коментарях, нехай і далі «жжот». Так смалить військовий прокурор, що аж шкварчить!

П'ятниця, 31 березня 2017 14:06

ТУМБОЧКА ДЛЯ ОЛІГАРХІВ

Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, спеціально для «Центр медіарозслідувань «Булава»

 

 

Володимир ЗЕМЛЯНИЙ – письменник, журналіст. лауреат премії ім. Тараса Чорновола за кращу публіцистичну роботу 2016 року

 

 

  Давній анекдот, який завдяки нашій «еліті», став ілюстрацією до корумпованого стилю вершків суспільства.

- Звідки в тебе гроші?

 - Дружина дає.

- А дружина де бере?

- В тумбочці.

- А в тумбочку хто кладе?

-  Я.

- Так звідки в тебе гроші?!

- Я ж сказав, дружина дає!

Ви не повірите, але майже таку «тумбочку», як джерело своїх надходжень, вказали небідні народні депутати і державні службовці у своїх деклараціях.

Нардепу Денису Дзендзерському 35 млн грн. подарував його батько, у нардепа Нестора Шуфрича одинадцять мільйонів від сина, по десять мільйонів своїм синам Дмитру і Михайлу подарував Добкін-батько. Тамарі Голімбієвській, дружині голови Голованівської райдержадміністрації, що на Кіровоградщині, 8 млн. подарував товариш по бізнесу. Мабуть, щоб у чоловіка не виникало дурних запитань до дружини і її подарунків, 6,7 млн. грн. йому подарувала теща. Прямо якась трикутна сімейна тумбочка!

Розчулив батько фінансового слідчого із Броварів Євгена Антіпов, подарував синочку 5 млн.грн. Знову згадався старий анекдот про те, що батьки своїх дітей до пенсії повинні утримувати. То, може б, фінансовому інспектору підшукати іншу роботу, піти туди, де більше платять? Наприклад, влаштуватися сантехніком? Там і свіжу копійчину простіше підкалимити….

Управлінська вертикаль української держави наскрізь корумпована по кілька разів з низу і до верху, від однієї гілки до іншої. Електронні декларації лише підтвердили те, що знали всі. Знали, але навіть не здогадувалися, що корупційна пухлина така величезна і смертельна.

Минулорічне підвищення мінімальної заробітної плати було переляканою рефлексією влади на очікувані результати декларування. І в міністерських, і в президентських кабінетах знали, які нулі будуть малювати у своїх деклараціях топ-чиновники. Тому й вирішили упередити емоційний вибух суспільства. Однак, мінімальна «чиста» зарплата у дві з половиною тисячі гривень, на які, трапляється, виживає сім`я з двох-трьох чоловік, лише підтвердила величезну прірву між народом і народними слугами, що «працюють» на наш добробут. Бо в одних дві з половиною тисячі гривень на весь чорний місяць, а в інших - два з половиною мільйони на один чорний день. Який все ніяк не настане.

Звідси й така подальша «ліберальність» влади у виділенні субсидій: беріть всі, пишіть заяви, ніхто вас не каратиме, якщо помилитеся в своїх доходах….

Влада стишила обурливі хвилі, але ненадовго. Бо невдовзі стало зрозумілим: субсидії за опалення, газ і гарячу воду, то складова загальнодержавної корупційної оборудки. З державного бюджету компенсували завищені витрати на оте «роттердамське» вугілля, яке добувалося на Донбасі. Паливо було ще й гіршої якості, ніж на міжнародній біржі, частково його добували в напівлегальних копанках. Так, під виглядом субсидіювання населення, державна влада насправді субсидіювала корупційну схему видобутку донбаського вугілля, ціна якого, як мінімум, була завищена на третину. Щоб усім вистачило! Не знаю, чи усім, але одному точно вистачило. «Роттердамський» ліфт підняв українського олігарха Ріната Ахметова у списку журналу «Форбс» із 771 на 359 місце. Його статки збільшилися вдвічі – до 4,6 млрд. дол.

Державний бюджет для більшості «народних» топ-корупціонерів давно перетворився на сімейну тумбочку, з яких гребуть торбами не лише батько, а й син, і зять, і теща…. Гроші із субсидій, із державних «прозорих» закупівель, із компенсацій за фіктивні ПДВ, за вигадані послуги, «відкати» з кожного замовлення. У державної тумбочки багато шухляд і дверцят, але щороку корупціонери ладнають нові, змащують старі, щоб не так скрипіли.

Але державна тумбочка не бездонна, тому традиційно корупціонери нишпорять у наших кишенях. Введення з 1 квітня абонплати за підключення до газопостачання – найганебніший із таких прикладів. «Роттердам-плюс» ми оплатили, зараз, мабуть, настає черга «Відень-плюс», де знаходиться невиїзний від австрійської Феміди Дмитро Фірташ, власник облгазів. Треба ж йому своїх адвокатів з чогось утримувати. А, може, ще не всім родичам зробив мільйонні подарунки?

Далі очікуємо абонплату за користування водогоном, електромережею, каналізацією? Які глибокі корупційні резерви у наших владоможців і олігархів!

Декларування підтвердило, що чиновники мають високі статки дивного походження. Але ніхто не знає, що з тим «електронним» добром робити. Лише минулого року декларації подали близько 100 тисяч осіб.

Але НАЗК здатне здійснити лише вибіркові перевірки. Дійти до кожного фізично неможливо. Механізму перевірки задекларованої готівки взагалі немає. За інформацією міністра юстиції Павла Петренка НАЗК на сьогодні перевіряє декларації лише 30 осіб. А 1 квітня завершилася друга хвиля, яка вихлюпнула ще 700-800 тисяч декларацій.

Поки що декларування не стало механізмом боротьби з корупціонерами. Схоже, як у випадку із підвищенням зарплати, як із виплатами субсидій, це лише заспокійлива пігулка від влади для суспільства: «Дивіться, ми щось робимо». Це декорації для закордонних партнерів: «І ми Європа».

Втім, було б наївно думати, що корумпована система здатна до самолікування, що злодій стане ловити злодія. Всі попередні зміни, попри спротив корумпованої системи, відбувалися під суспільним тиском, завдяки окремим політикам і громадським активістам. І завдяки європейським лідерам, які стомилися від ритуальних обіцянок владців реформуватися перед черговою позикою.

Суспільство розуміє, що на тумбочку треба повісити одні замки, а любителів «сімейних» цінностей посадити під інші. Запорука успіху антикорупціонерів і чесних політиків у громадській підтримці. Але корупція свою смерть хоче відкласти на те завтра, коли рак свисне. Вимога про декларування своїх доходів громадськими активістами, що ведуть боротьбу з корупцією, удар у відповідь. Заява колишнього Генерального прокурора про бажання повернутися на посаду, з якої він пішов за власним бажанням, одна із багатьох спроб дезорганізувати зміни, що відбуваються у системі правоохоронних органів. І періодичні збої системи електронного декларування мають відбиток корупційних «пальчиків». Значить, зупинятися не можна.

Днями депутати Кам’янець-Подільської міської ради ухвалили жорстке звернення до Президента, депутатів та голови Верховної Ради виконати вимоги Революції Гідності. «Затягуйте паски на пузах олігархів, а не на шиях українців». «Потрібні надходження до бюджету? Трусіть офшори та олігархат». «Корупція процвітає. Люстрацію саботують», - такі найгостріші тези звернення. Єдина фракція, яка у повному складі його не підтримала, – «Солідарність» Петра Порошенка. Подібну заяву, але з приводу газової абонплати, ухвалила Іваничівська райрада на Волині: «Фактично, це свідчить про те, що уряд Гройсмана-Порошенка вкотре став на захист не українського народу, а купки олігархів».

Переломним моментом у припиненні торгівлі з окупантами Донбасу, стали заяви місцевих Рад на підтримку добровольців-блокадників. Місцеві депутати під безпосереднім контролем громад, - метастази корупції у районних і обласних Радах не такі глибокі. І цього разу слово народних активістів може стати вирішальним у наступі на корупцію. Треба по-армійському: всі у наряд, «на тумбочку»!

Четвер, 16 березня 2017 14:46

ГРОМИ ТРЕТЬОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

 

 

Володимир ЗЕМЛЯНИЙ – письменник, журналіст. лауреат премії ім. Тараса Чорновола за кращу публіцистичну роботу 2016 року.

 

 

 

Те, про що так довго говорили і чим лякали обивателя, схоже, починається. Блокування торгівлі з неконтрольованим Донбасом, а фактично, з терористами, може перерости у третій Майдан. Протести повільно, але неухильно розгортаються, стають масовішими і затятішими. Чи не так починалася і Революція Гідності?! І це не єдина аналогія з акцією, яку добровольці-першопрохідці назвали блокадою торгівлі із ОРДЛО. Спершу редути виникли на залізничних коліях, а зараз і на автошляхах. Після спроби влади «по-беркутівськи» розібратися з блокувальниками, пікетами обросли обласні Ради. Деякі провели позачергові сесії на підтримку добровольців.

Згадаймо, чи не так влада опиралася студентському Майдану? Прикривалася судовими рішеннями, і зрештою, вдалася до насильства. Сьогодні теж блокувальникам погрожують карними справами. На одному з редутів раніше уже сталася сутичка з правоохоронцями, у бій пішли реанімовані тітушки. Ножове поранення отримав один із оборонців редуту.

Але не поспішаймо стверджувати, що нинішня влада - копія попередньої, що вона теж діятиме криваво і жорстоко. Та й нинішні учасники блокади не висувають політичних вимог, домагаючись припинення торгівлі з терористами. Звернемо увагу на інше.

Влада Януковича не хотіла розуміти, що штовхало людей на Майдан. То, мовляв, проплачені виверти опозиції. «І Америка гадіт», - піддакували російські сусіди. Нинішня влада теж вбачає у блокаді Донбасу інтриги політичних шкідників. «Це - на руку Кремлю», - дорікають найгарячіші опоненти блокади. Влада знову не хоче бачити соціальні і суспільні причини невдоволення торгівлею з ОРДЛО. Зовнішня відмінність нинішніх протестів лише в тому, що вони проходять не на київському Майдані, а, головно, на перехрестях “тимчасового кордону” з Росією. Це така ж війна за Незалежність України - реальну, а не бутафорну державність. Як учора на Майдані, так і сьогодні, на фронті, проти російських загарбників. І якщо на блокадні майдани і майданчики не виходить одночасно мільйон українців, то це не значить, що у хлопців немає масової підтримки. Здається, якраз навпаки!

І перший, і другий Майдани ми називали революцією. Однак, ключове питання кожної революції – питання власності. Не в примітивному марксистському розумінні власності на засоби виробництва, не в розбійницькому ленінському «грабуй награбоване». Йдеться про справедливий розподіл національного продукту, незалежно від того, хто ти: олігарх, менеджер чи рядовий найманець.

Маємо й іншу несправедливість. Одним передано у власність безперервні обов’язки, інші ж привласнили нескінченні права. Не сьогодні таке склалося, але нинішні можновладці не поспішають звільняти простих громадян із олігархічної упряжі. Навпаки, вони беруться за віжки з новою заповзятливістю. Газові принцеси посуваються місцем, біля кучера, нафтовим королям. Після чергового суспільного збурення клани перетасовують візників – і повіз котиться далі.

Це добре, що у дні «русской вєсни» інтереси особистих кишень Ігоря Коломойського співпали із національними інтересами. А якби тоді у Дніпрі не організовували добровольчі загони, а «загрозливо» свистіли в дудки на перехрестях, як донецькі шахтарі, - щоб тоді було з Україною?! Ми пам’ятаємо, як один із трибунів Майдану, Юрій Луценко, напівосудливо називавРіната Ахметова попутником Революції.

Донедавна олігарх, здається, непогано почувався серед попутників влади. Нафтових королів змінили вугільні барони. Видобуток вугілля марок А і Т на окупованих територіях за останній рік зріс на 49 %. Собівартість складає 500-600 грн. за тонну, а ми купуємо вугілля за 1.730 грн.«Там же наші люди, їм потрібна робота», - виправдовуються урядовці. А чиї ж тоді хлопці гинуть на сході під українськими прапорами? На думку значної кількості українських єкспертів - Українська держава “купує війну” проти самої України. Нам підвищують плату за електроенергію, а «годувальники» заборгували за неї 24 млрд. грн., - аргументує лідер громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снєгирьов.

Зрозуміло, так склалося, що на поставках з окупованого Донбасу зав`язано чимало підприємств України. І економічний “Гордіїв вузол” з наскоку не розрубати. Але це аж ніяк не означає, що ми маємо заглядати у рот терористам Коли вони диктуватимуть свої умови, а ми стоятимемо перед ними в очікуванні. І головне, нинішня влада, крім заяви Президента Петра Порошенка, що Донбас буде повернуто дипломатично-правовим шляхом, так і не розяснила громадськості політику стосовно окупованих земель.

Схоже, Уряд напрацьовує лише стратегію торгівлі, від якої розпирає нову корупційну пухлину. Якщо раніше Донбас висмоктував з української економіки дотації та субсидії, то сьогодні ми ще й платимо за вугілля життям наших людей. Це не може тривати довго. Якщо влада не шукає розумний вихід, то хтось знаходить найкоротшу стежку!

Селянське невдоволення безвладдям і безправ’ям, що вилилося у махновський рух за республіку господарів, великий український письменник Валеріан Підмогильний назвав третьою революцією. Сьогодні суспільство втомлене війною і повзучим зубожінням. Люди готові потерпіти, але не задля благополуччя старих і нових олігархів. З попутниками України нам не по дорозі.

Четвер, 09 березня 2017 12:30

Моя нова, сліпа поліція

 

 

Олексій Мусіровський

Юрист м.Вінниця

 

 

 

 Не секрет, шо Вінницька міська рада орендує для нашого вельмишановного ПАНАМЕРА Моргунова дешеве, простеньке авто українського виробництва Land Rover Range Rover з випадковим номерним знаком АВ9999СО. Адже мер єдиного в Україні європейського міста має катати д**у лише в європейському авто класу «Преміум» вартістю 4,5 млн. гривень (приблизно бюджет невеликого селища міського типу).
Нещодавно вінницькими активістами було зафіксовано факт порушення вказаним автомобілем правил дорожнього руху “на очах” у патрульної поліції.

Активісти невідкладно звернулись із заявою про вчинене правопорушення, але відповідь отримали до біса неочікувану і фантастично прекрасну. За інформацією патрульної поліції в базі даних Національних інформаційних систем, станом на 20.02.17, автомобіля Land Rover Range Rover АВ9999СО - немає!

Гарі Поттер та Волдеморт від відчаю проковтнули магічні палички, а Дамблдор зжер власну шляпу адже такій магії в Гогвортсі, чи будь де в світі - не вчать. Нею володіє лише міський голова Вінниці Сергій Моргунов.

Нагадаємо, в 2016 році журналісти виявили три марки Range Rover з різними номерними знаками, що мають відношення до Вінницької міської ради та особисто міського голови Сергія Моргунова і прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, повідомляє Vlasno.info. Що цікаво, номера одного з елітних авто АВ8888АЕ, раніше належали автомобілю Toyota Land Cruiser Prado. Махінації із елітними авто - звична справа для "вінницьких чинуш”, - кажуть городяни.

 

Вівторок, 07 березня 2017 10:16

ФІРТАШ НЕМОВ ДЗЕРКАЛО

 

Володимир ЗЕМЛЯНИЙ – письменник, журналіст. лауреат премії ім. Тараса Чорновола за кращу публіцистичну роботу 2016 року.

 

 

 

 Серед багатьох реакцій стосовно рішення австрійського суду про арешт та можливу екстрадицію до США українського олігарха Дмитра Фірташа, більш за все мені сподобався відгук Сергія Пашинського — голови парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони. Посилаючись на американську пресу, Пашинський назвав Дмитра Фірташа батьком мегакорупційної схеми. Та в інтерв’ю одному з телеканалів заявив, мовляв, співчуває, що Фірташ не потрапив до рук українського правосуддя.

Тут слід згадати, що незадовго до першого Майдану, Генеральна прокуратура висунула звинувачення в розкраданні 4 млн доларів з “Ощадбанку України” та скоєнні ряду шахрайських операцій при отриманні кредитів від інших банків - самому Сергію Пашинському.

Тоді кримінальне розслідування скінчилось нічим. Але нещодавно, ім’я Сергія Пашинського знову з”явилось в інформації про рейдерські захоплення “Житомирських ласощів” та інших підприємств. Чи не тому такими смішними виглядають нарікання народного депутата, що український олігарх Дмитро Фірташ ніяк не постане перед судом в Україні.

До чого це я? До того, що доречно згадати про гідру вітчизняної корупції. Про те, як “швидко” знімали колеги депутатську недоторканність з Сергія Клюєва або Олександра Онищенка, звинувачених саме в корупції. І це попри те, що кожен народний обранець проти депутатської недоторканності, як такої.

Парламент, “стара” та нова антикорупційна прокуратура, навіть поліція з юстицією не можуть вирішити ЯК ПРАВИЛЬНО ЗАТРИМАТИ СУДДЮ ЯКИЙ ПОПАВСЯ НА ХАБАРІ. Візьмемо хоча б відомого Миколу Чауса, який виносив неправомірні судові рішення щодо учасників Євро-та Автомайдану, та відмінив розшук колишнього народного депутата від фракції “Партія регіонів” Юрія Іванющенка. Більш відомого, як Юрій Єнакієвський.

Ще один, не менш яскравий приклад корупції, горезвісні “вишки Бойка”. Скільки було сказано про схеми розкрадання та махінації при закупівлі нафтовидобувного обладнання. Але суспільство до сьогодні не розуміє: або ВІН кожух вкрав, або У НЬОГО вкрали? Здавалось все просто. Якщо вкрав — розслідуйте та садіть, а якщо ні — забудьте. Проте не забувають, та не розслідують. Чому? Можливо тому, що поки Юрій Бойко, як лідер парламентської опозиції, влаштовує владу? Приклади схожої парності інтересів можливо продовжувати безкінечно: влада та Ахметов, влада і Медведчук, влада та... додайте будь-яке прізвище на свій розсуд.

Хіба не тому, за останні десятиліття, корупція перетворилась на плоть кров державної системи. Стала її складовою, п’ятою владою в Україні. Тому з нею не борються. Її беруть в помічники, коли шукають політичних союзників та нейтралізують своїх супротивників. Яскравий приклад, нинішній лідер парламентської фракції “Батьківшина” Юлія Тимошенко. Вона була то головною шахрайкою, то віце-прем’єром та прем’єром. За часів Віктора Януковича Юлія Тимошенко опинилась за гратами. Для її звільнення влада декриміналізувала статті, за якими політик відбувала покарання. А сьогодні влада в особі прем’єра Володимира Гройсмана називає Тимошенко “матір’ю української корупції та популізму”. Та найдивовижніше те, що в політикумі та суспільстві слова прем’єр-міністра спрйняли, як належне. Немов щоденне “добридень”!

І останнє. В травні 2014 року, тоді ще кандидат в президенти Петро Порошенко та майбутній мер Києва, зустрілись з Дмитром Фірташем у Відні, в день народження Володимира Кличка. Майбутній президент тоді сказав, що випадково натрапив на Фірташа та був вимушений вести безглузду розмову. Згідно іншої версії, зустріч була довготривалою, а мова йшла про конфігурації майбутньої влади в Україні.

Сьогодні США звинувачують Дмитра Фірташа у наданні 18 млн доларів хабара задля отримання дозволу на видобуток титанової сировини в Індії. Добре, що українського олігарха  викрили на скоєнні економічного злочину за межами країни. В Америці винному майже неможливо уникнути покарання. Цілком ймовірно, що в ході розслідування, з”являться нові факти про діяльність олігарха, на які українським прокурорам не хотілося б звертати увагу.

І Фірташ у цій ситуації, немов дзеркало української влади. Дивишся в нього та бачиш знайомі фізіономії.

 

 

Сторінка 3 з 3

Партнери