Вівторок, 31 жовтня 2017 15:06

Троянські поправки Лозового

3 жовтня Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому законопроект № 6232 про внесення змін до процесуального законодавства. Вочевидь, вказана подія мала б стати одним з найвирішальніших етапів запровадження судової реформи в Україні.

Аналізуючи прийнятий законопроект, складається враження, що влада вирішила сама собі заслати троянського коня у вигляді змін до Кримінального процесуального кодексу. Йдеться про правку № «109» авторства народного депутата від Радикальної партії Андрія Лозового.

Як свідчить сучасна історія, в Україні теорія суттєво відрізняється від практики, особливо у правовій сфері. Прийняття у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу стало прикладом не зовсім раціонального введення європейських норм без відсилок до реалій та ментальності суспільства в якому вони вводяться.

Декларування європейських цінностей у правоохоронній сфері, без механізмів їхньої реалізації та необхідних ресурсі помножене на пострадянське суспільство, призвело скоріше до нівелювання позитивних моментів та ускладнення роботи системи в цілому.

На разі, так звані «поправки Лозового», вкотре, теоретично прекрасні та сповнені благородної мети - захисту громадян від свавілля «силовиків». Натомість на практиці, частина з них може призвести до ускладнення діяльності судової та часткового паралічу правоохоронної системи. Стати каталізатором змін такої сили, що тому ж пану Саакашвілі навіть не снилася.

Розглянемо спірні поправки та проблеми їхньої реалізації:

Подання клопотань

До статей 132 і 184 КПК внесено поправки відповідно до яких усі клопотання слідчого, розглядає слідчий суддя за місцем реєстрації органу досудового розслідування, як юридичної особи. Теоретично це не дозволяє слідчому (прокурору) обрати «потрібного» суддю.

На практиці проблема полягає в тому, що юридичними особами є виключно Головні управління Нацполіціі в областях, які знаходяться в обласних центрах. НАБУ та майбутнє Державне Бюро Розслідувань - взагалі зареєстровані у Києві. Тобто Детективи з обласнихуправлінь НАБУ муситимуть їхати до Києва для отримання кожної судової ухвали. Що в свою чергу критично перевантажить Солом’янський райсуд міста Києва та може стати передумовою до систематичного витоку інформації щодо кримінальних проваджень у сфері боротьби з корупцією. Те ж стосується і рядових слідчих, що змушені будуть звертатися виключно до обласних судів. Це при шаленому навантаженні у 300-400 кримінальних проваджень на кожного слідчого, в умовах норми у 30-50.

Проведення експертиз

Згідно з «поправками Лозового», для проведення експертизи слідчий або прокурор мають звертатися до слідчого судді, а не напряму до експерта, як зараз. Ця норма у декілька разів сповільнить проведення досудового розслідування всіх злочинів пов'язаних з тілесними ушкодженнями. Адже для проведення судово-медичної експертизи слідчому необхідно буде звертатися до суду за місцем реєстрації органу досудового розслідування.

Враховуючи навантаження та необхідність слідчих призначати по декілька експертиз на день, така норма може частково паралізувати роботу органів досудового розслідування. Скільки будуть чекати рідні для отримання дозволу на поховання при обов'язковості проведення судово-медичної експертизи трупу, взагалі страшно уявити.

Обшуки

Обшук може проводитися тільки за рішенням слідчого судді за клопотанням, в якому містяться формалізовані по восьми пунктам відомості, в тому числі індивідуальні, або родові ознаки речей і документів, які шукають. А також обґрунтування того, що до цих речей неможливо отримати доступ в добровільному порядку.

На практиці ж виходить, що слідчий НАБУ має чемно попросити підозрювану у корупційних діях особу, видати йому гроші або майно набуте незаконним шляхом добровільно. Отримати відмову і після цього звертатися до судді з клопотанням. Після чого прийти на обшук, щоб подивитися на голі стіни «чесного» чиновника. Або у випадку із Службою безпеки – вимагати від можливих диверсантів – видачі зброї та документів добровільно, а потім йти до суду і описувати в клопотанні речі, що плануються бути виявленими під час обшуку. Враховуючи фактичне перебування країни у стані війни та кількість терактів у Києві – такі «покращання» містять явні ознаки глобального державного самогубства.

Не менш абсурдною є норма, що стосується тригодинного інтервалу очікування адвоката. Обшук може бути проведений без адвоката, якщо той не з'явився на місце протягом трьох годин. За 3 години можна знищити чи спотворити практично все що завгодно. Але ж якщо не дочекатися то всі докази отримані в ході обшуку стануть не допустимими. Враховуючи можливість допуску адвоката на будь-якому етапі і обов'язковість відеофіксації обшуку, ця норма здається абсолютно безглуздою.

Список можна було б продовжувати. Оскарження повідомлення про підозру, обмеження строків досудового розслідування, кількості «покращень» вистачить для написання дисертації на тему «Як знищити систему досудового розслідування в Україні». Постає логічне питання не про захист від свавілля «силовиків», а скоріше про захист від свавілля абсолютно відірваних від реальності народних обранців.

Результатом такого реформування, найімовірніше, стане паралізована правоохоронна система, що фактично втратить здатність вершити правосуддя, карати злочинців та правопорушників, слідкувати за безпекою, боротися з корупцією. Що в свою чергу поступово доведе суспільство до точки кипіння з абсолютно непередбачуваними наслідками. На цьому фоні питання Антикорупційного суду, навколо якого нині ведеться стільки балачок – стає не зовсім актуальним, адже із такими поправками у нім нікого буде судити.

Залишається надія, що у влади вистачить розуму не закласти під всіх нас міну уповільненої дії. У Президента є можливість накласти вето або внести проект невідкладних змін. Якщо вистачить політичної волі.

Брак розуміння реальності стає критичною проблемою влади. Ситуація з поправками Лозового це вже не просто дурість, як з примусовою реєстрацією тварин, це передумова реального краху правоохоронної системи, що на тлі конфлікту з Росією є кроком у бік історичної прірви, з якої України стільки років намагалась вибратися.

Олексій Нікітін

 

11 коментарі

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

Партнери